Про вірменів рідко згадують, а дарма. Їхні естрада і джаз були дуже непогані. Є у мене 3 улюблені вірменські платівки, які люблю так, що хоч до рани прикладай. Сьогодні – про одну з них.
Державний естрадний оркестр Вірменії – високопрофесійний колектив, очолюваний талановитим композитором і диригентом Костянтином Орбеляном, був досить відомий в СРСР і за кордоном, і у застійні 70-ті навіть зміг виїхати на гастролі до США. З шести виданих на “Мелодії” альбомів Оркестру, на мій погляд, найкращим є передостанній LP 1984 року. Джазових композицій на ньому немає, він цікавий пісенним матеріалом.
Відкриває платівку пісня “Сіро хасак” (“Вік кохання”), вірменською мовою її виконує азербайджанець Мубаріс Тагієв (після Карабахського конфлікту зараз таке не насниться навіть у найфантастичнішому сні).
Далі йде мелодійна босанова “День кохання” у виконанні Шагена Айрумяна та Сюзанни Маркарян – єдина відома мені босанова вірменською. Після неї Айрумян сольно виконує весняну баладу “Приходь, кохання”, яка має дуже шикарну оркестровку.
Далі йде сумна і в той же час світла лірична пісня “Усміхнись”, яку вірменською та російською мовами представляє Ерна Юзбашян.
І останнім на першому боці співає Олександр Арутюнян про “Дівчину з чорними очима”.
Другий бік платівки починає Сюзанна Маркарян, мріючи про велике і чисте кохання, пісня так і називається – “Мрія”.
Далі – колоритний вусатий вірмен Левон Севан з композицією “Не забувай”.
Передостанньою йде “Сто годин щастя”. Всесоюзним хітом цю пісню зробила Алла Пугачова, але Ерна Юзбашян, як на мене, співає більш душевно.
Ну і наприкінці розмістився вірменський національний супер-хіт “Аревік” (“Сонечко”). За своєю популярністю у Вірменії він може зрівнятися з “Червоною рутою” В.Івасюка в Україні або з “Останнім листом” Р.Паулса в Латвії. На вірменському радіо пісня звучала щоранку протягом усього 1984 року. Виконує Георгій Мінасян.