Платівка Михайла Мінського “Мої мрії: привіт з Нью-Йорку”

Ця платівка має для мене особливе значення, оскільки це один з моїх найулюбленіших альбомів. Отже, Михайло Мінський – Мої мрії: привіт з Нью-Йорку. Я вже неодноразово писав про цього співака – етнічний росіянин, уродженець Татарстану, учасник капели бандуристів і соліст оперних театрів США, який записав близько десяти довгограючих платівок з українськими піснями. Точна дата виходу релізу “Мої мрії” невідома – за спогадами вдови співака скоріш за все це початок 70-х років. Матеріал був записаний на студії Musa Recording, власником якої був містер Джон Сміт, а знаходилась вона на Ширлі Авеню в Нью-Йорку. Це була не лише студія, а й повноцінний лейбл, який видавав маловідомих співаків, які з певних причин не були вхожі на топові американські лейбли, до того ж містер Джон Сміт чомусь поцупив логотип в радянської “Мелодії”. На конверті зазначено, що “оригінал цієї платівки награно в квадрофонії”. Щодо наповнення, то тут ще цікавіше: частину пісень в іншому виконанні за 18 років дослідження вітчизняної ретро-музики я ніколи не чув. Відкриває альбом пісня “Мрія”, авторів якої я не зміг відшукати і яка мені більше ніде не зустрічалась. Далі йде “Тебе шукаю” на вірш Дмитра Луценка, яку на музику Якова Хмеля в Україні виконував Костянтин Огнєвий, але тут інша мелодія. Третій трек – “Калиновий гай”, авторів якого теж не вдалося ідентифікувати. Потім йде “Іде дівчисько” Леоніда Вербицького на вірш Олександра Вратарьова, яка в оригіналі була російською, в 60-ті роки це був досить відомий хіт, а виконання Юлії Пашковської навіть показували по центральному совєтському телебаченні, Михайло Мінський виконав україномовну версію (автор перекладу невідомий). Останнім на першому боці є трек “Яблуневий цвіт”, яку пан Михайло заспівав дуетом з іншим співаком (не знаю, яким), і ця пісня теж ніде більше не траплялась. Другу сторону відкриває “Казка”, з іншою мелодією я чув її у виконанні івано-франківського ВІА “Беркут” і канадської співачки Любомири Ковальчук. Потім йде ще одна “невідома” пісня – “Ніч на Верховині”, і знову ніякої інформації про авторів. Восьмий трек – “Червона рута” Володимира Івасюка, причому досить незвична версія – в першому куплеті слова повністю змінені:

Я без тебе всі дні по стежинах блукаю,
Мого серця пісні лиш для тебе співаю.
Ти до лісу пішла сонце-руту шукати,
А чар-зілля знайшла щоб мене чарувати.

Замість другого куплету йде програш на саксофоні. Не знаю, чи чув цей варіант Івасюк, якщо раптом і чув, то мабуть би дуже здивувався. Передостання пісня – “Польова царівна” В. Верменича на вірш М. Сома, в Україні її виконував тенор Георгій Бєглєцов. Ну і закривають платівку “Лелеки” Л. Вербицького на вірш Л. Ковальчука, ця пісня стала знаковою для нашої діаспори, а автора музики через неї фактично виштовхали з СРСР. Супроводжував Мінському невеличкий камерний оркестрик, який складався зі скрипки, акордеону, фортепіано, контрабасу, ударних і саксофону (імена музикантів містер Джон Сміт розмістити на конверті полінувався, зате втулив трек-лист чотирма мовами). Щодо якості звуку, то тут не все так однозначно. Довгий час я мав записи лише в mp3-форматі, а нещодавно, коли мене почало тягнути в бік аудіофілії, я роздобув вінілову платівку і записи з компакт-диску, який був виданий у 2012 році голландським лейблом Slava (версію з CD можна також прослухати на стрімінгових сервісах Spotify та Apple Music). Одні треки звучать краще за інші, причому це чути і на вінілі і на CD. За версію одного мого товариша, компакт-диск записаний не з магнітної стрічки а з вінілу, оскільки в одному з каналів можна почути ледь вловимий “пісочок”, характерний для платівки. Також, на його думку, CD записаний занадто гучно і з-за цього дуже помітні різні спотворення. Очевидно, майстер-плівка не збереглася, тому при перевиданні довелося використати ріп з вінілу (до назви альбому додали “Ukrainian Folk Songs”, що не відповідало дійсності – жодної народної пісні в ньому нема). Як би там не було – маємо цінну музичну пам’ятку, і хоч співак так і не навчився правильно вимовляти деякі слова (“самотині”, “позолотині”), його роль в поширенні української пісні за океаном дуже велика, і тепер ці мелодії повертаються до нас в Україну. Маєте змогу прослухати обидві версії – мою оцифровку вінілу і CD-варіант (на YouTube подано з вінілу, посилання для завантаження обох версій в нестисненому форматі знаходяться в описі до відео).