Через 4 роки після своєї першої платівки україно-канадський гурт “Самоцвіт” записує другу (1983). В складі колективу відбулась певна зміна – замість клавішника Василя Кінала прийшов Іван Снісаренко. Музичний матеріал практично повністю був авторським, музику до пісень написав лідер гурту Олесь Цап, тексти – його брат Ігор Цап та Богдан Лозинський. Але одна з композицій – “Сльози і кохання” – насправді виявилась кавером на пісню львівського митця, лідера гурту “Прометей” Ярослава Виджака (“Я знаю, що ти”), і все би нічого, але авторами вказані О. Цап – Б. Лозинський, навіщо вони присвоїли собі чужу пісню, написану ще у 1969 році – незрозуміло (я маю фото рукопису від вдови пана Ярослава). Якщо опустити цей прикрий факт, альбом “Самоцвіту” вийшов досить непоганим, а наскільки тепло його сприйняла діаспорна публіка, яка бажала передусім хітів з України і народних пісень – невідомо. На обкладинці зображено географічні контури Канади – хоч музиканти і пропагували українську музику, але по факту в першу чергу були патріотами тієї країни, в якій народилися. Вініл, який є моїм ровесником, придбаний у одного франкоканадця, конверт був запечатаний, обробку звуку я не проводив взагалі оскільки потріскування відсутнє навіть в паузах. Альбом записаний на “Studio 1913” в Монреалі, звукорежисер Джо Петрелла, його асистент Майк Феденко. На яблуці вказаний лейбл “CAP” (очевидно, за прізвищем Цап), на Дізкогзі чомусь вказано “Not On Label”.