Я палкий фанат, колекціонер і популяризатор української ретро-естради з 2008 року. Але одночасно з цим я в музичному плані є грузинофілом і балтофілом. Інтерес до музики країн Балтії (Естонія, Латвія, Литва) в мене став з’являтися у 2011 році. Балтійці надзвичайно музичні, вони одними з перших засвоювали нові західні ритми і практично не мали штучних перепон для розвитку в мистецькому плані.
Найпершим колективом з берегів янтарного моря, з яким я ознайомився у своєму житті, був естрадний оркестр “Октава” з міста Каунас. Очолював цей бенд один з провідних литовських джазменів Міндоугас Тамошюнас. В дискографії “Октави” 5 альбомів, один з яких вийшов у США, і декілька маленьких платівок. Диск “Янтарна пара-73” був повністю інструментальним. А дебютний безіменний альбом 1972 року майже повністю складався з пісень, 4 з яких належать маестро Паулсу, вочевидь вони записувались в Латвії, оскільки на клавішах сам Раймонд Батькович, а звукорежисером є знаменитий Олександр Гріва (це не завадило литовцям перекласти тексти рідною мовою). Серед декількох солістів бачимо зокрема майбутню зірку литовської поп-сцени Яніну Міщукайте та її чоловіка, саксофоніста Рімантаса Бразайтіса. На платівку також помістили 4 пісні у виконанні біг-біт гурту “Гінтареляй” (“Янтарчики”), який гастролював разом з “Октавою”. Загалом альбом вийшов досить еклектичний, але разом з тим дуже цікавий, ця музика була на дві голови вища за ту, що грали в інших республіках Союзу, в тому числі у Москві, де в моді на той час були сопливі пісеньки на зразок “я к тібє ніпадайду і ти ка мнє нє падхаді”.