Якось я зайшов по роботі в івано-франківський ресторанчик італійської кухні “Fabbrica”, там крутять італійську естраду 60-х – 70-х. Лунала одна пісня іспанською мовою яка мені дуже сподобалась. Вдома спробував знайти її в інтернеті, але з-за того що я неправильно розчув слова, в мене нічого не вийшло. Через декілька місяців я скористався сервісом Shazam, заливши туди диктофонний запис уривка пісні. І, о диво, знайшло відразу! Співак виявився італійським, це Лучано Тайолі (1920-1996), досить відомий у себе на батьківщині виконавець і кіноактор. Його ліричний тенор нагадує мені нашого Костянтина Огнєвого. В дитинстві він перехворів на поліомієліт і після цього все життя кульгав на одну ногу, однак це не завадило йому стати артистом, а також одружитися з Наталіною Аньєзі, разом з якою він прожив 53 роки. Народився в Мілані в сім’ї палітурника і офіціантки. В юності навчався на перукаря, потім на швеця, але перемогла музика (крім приватних уроків співу в нього не було ніякої музичної освіти). В 1961 році Тайолі зайняв перше місце на престижному фестивалі в Сан-Ремо, до того він ніяк не міг туди попасти, оскільки телевізійники відмовлялися знімати співака, який з-за хворої ноги постійно спирався на сцені на стілець або рояль – вважали його “нетелегенічним” (парадокс полягав у тому, що сеньйор Лучано на той час знявся у багатьох відомих кінофільмах). Записав понад 30 альбомів, загальний наклад проданих платівок, касет і компакт-дисків – 45 мільйонів примірників. Він також багато гастролював серед італійської діаспори різних країн світу. Найбільшим його хобі було виробництво власного вина, для цього він навіть купив собі ферму. Відчувши падіння своєї популярності у віці 52 років, Тайолі йде зі сцени і відкриває з братом завод з переробки металобрухту, однак через кілька місяців ця справа йому набридла, і він знову повертається до співу – останній концерт дав у 76, вже будучи тяжко хворим. А щодо пісні, яка так запала мені в душу – це “Reina Por Un Dia” (“Королева на один день”) з платівочки “Лучано Тайолі співає іспанською” (1965). Надзвичайно прекрасна річ з програшем на саксофоні та електрооргані.