Файруз – найвідоміша співачка Лівану

Файруз – найвідоміша співачка Лівану і всього арабського світу. Її справжнє ім’я – Нухад Хаддад, Файруз є сценічним і перекладається як “бірюза”. Вона народилася 21 листопада 1935 року в сім’ї католиків-маронитів, але, попри це, Ліван є східною країною, і дівчину скоріш за все чекала незавидна доля переважної більшості арабських жінок – довіку бути домогосподаркою. Однак знайомство з православним арабом Ассі Рахбані, який до того ж був композитором, кардинально змінило її життя. Вона вийшла за нього заміж, і Рахбані розгледів в своїй молодій дружині вокальний талант, він став по факту її продюсером і розпочав, говорячи сучасною мовою, її розкрутку. Нухад взяла ім’я Файруз і з 1957 року почала виступати на сцені, будучи однією з найперших жінок-співачок на Близькому Сході. Тогочасний Ліван на фоні інших арабських держав був досить прогресивним і розвинутим, більше половини населення складали християни, то ж до появи на естраді жінки люди поставились добре. Пісні для Файруз писали її чоловік Ассі та його брат Мансур, а пізніше, з 70-х років, долучився й син – Зіад Рахбані. В музичному матеріалі виконавиці традиційні арабські мотиви переплітаються із західним аранжуванням та електроінструментами, присутні елементи джазу і фанку; є твори, записані з оркестром, а в пізній період діяльності з’являються латиноамериканські ритми. Файруз є однією з небагатьох співачок у світі, яка мала власне радіо, що транслювало виключно її композиції. Кількість виданих альбомів вражає – за інформацією сайту Discogs лише великих грамплатівок (LP) у Файруз вийшло майже 100. Після початку спровокованої у 1975 р. палестинськими терористами громадянської війни в Лівані виконавиця різко скорочує свою концертну діяльність, в якості протесту проти бойових дій вона декілька разів вимикала своє радіо. Надалі, за дієві спроби примирення воюючих сторін, її навіть стали називати “матір’ю ліванської нації” – подейкують, що Файруз спонукала обидві ворожі угруповання (християнське і мусульманське) сісти за стіл переговорів, що врешті-решт призвело до закінчення війни на початку 90-х. Пісні Файруз неодноразово переспівувалися в Радянському Союзі – наприклад, “Мені сниться море” (Валерій Ободзінський), “Ліванські кедри” (узбецький співак Есон Кандов).
Альбом “Wahdon” (“Одна”), який вийшов у 1979 році на лейблі “Zida”, був першим, з якого розпочалось моє знайомство із творчістю співачки. Перший бік платівки займають три пісні, які мають традиційне для близькосхідної музики звучання, а на другому – два треки “Al Bosta” i “Wahdon”, аранжовані в “західному” стилі, останній з них записаний з оркестром: досить цікаве звучання струнної групи, є соло на саксофоні. Переклад тексту пісні “Wahdon” вразив мене красою поетичних образів (наприклад, “самотні як бузина”, “троянди ночі”, “листя часу”), музику до всіх пісень і деякі тексти написав Зіад Рахбані, син Файруз (Зіад трохи не дожив до 90-річчя своєї матері – він помер 26 липня 2025 на 70-му році життя).