“Експрес” – один з найвідоміших музичних гуртів Угорщини у 60-ті – 80-ті роки. Його успіх в СРСР був не меншим, ніж на батьківщині – в це важко повірити, але в країні, де 99 % населення не розуміли ні слова по-мадярськи, популярність “Експресу” була величезною, а платівки виходили мільйонними тиражами. Загалом радянська “Мелодія” видала 3 диски-гіганти гурту, і дещо вийшло в Угорщині (плюс спільний альбом з Яношем Коошем). Жанрова еволюція була досить типовою для того часу – від джазу через біг-біт до поп-року з духовою секцією та елементами диско, і сінті-попу наприкінці діяльності. Після виходу четвертого альбому “Машина часу” керівник гурту Ференц Кондьєл помер, і бенд покинули всі його учасники, в тому числі і лідер-соліст Тоні Шоймош. Незабаром з’явився новий склад з молодих музикантів, він записав у 1985 році нікудишний на мій погляд альбом “Шлягерекспрес”, і на тому все скінчилося. Вплив “Експресу” відчувається в аранжуваннях деяких пісень прикарпатського ВІА “Беркут”, а соліст івано-франківської філармонії, мадярофіл Ласло Габош (він же Віталій Шереметьєв) назвав “Експресом” свій власний ансамбль.