Володимир Луців, він же Tino Valdi (1929-2019) – український діаспорний співак (ліричний тенор), народився і виріс в м. Надвірна що на Прикарпатті, більшу частину життя прожив у Великобританії. Перемога на міжнародному пісенному конкурсі (аналог сучасного Євробачення) у 1961 році в Бельгії принесла йому світове визнання. Протягом своєї музичної кар’єри він співав сімома мовами, та найбільше – рідною українською. Мені пощастило один раз побачити пана Луціва вживу і навіть трохи поговорити з ним; трохи раніше, коли ми познайомились в інтернеті, він попросив свій фонд, що знаходився в Надвірній, передати мені три компакт-диски з його записами. Платівок, чи навіть ріпів з вінілу в мене тривалий час не було ніяких, хоча співак записав 5 лонгплеїв (що вдавалось далеко не всім українським виконавцям 50-х – 80-х років, причому радянським щастило ще менше ніж діаспорним). Але нещодавно я дещо отримав. Отже, платівка “Серця у пісні обнялися”, рік видання невідомий, скоріш за все 70-ті, американський лейбл “Chwyli Dnistra” (“Хвилі Дністра”). Серед пісень – “Зелені гори” на вірш Лесі Українки, “Пісня вірності” з репертуару Дмитра Гнатюка, україномовна версія пісні “Осіннє листя” з репертуару Іва Монтана, дві пісні братів Майбород – “Димить туман” і “У вечірню годину” (“Вогник”), три пісні Богдана Весоловського – “Очі”, “Сокіл” та “Одинокий риболов”, і “Відчиняйте вікна” італійського композитора В. Панцутті (теж в українському перекладі). Також на платівці розміщено 2 інструментальні композиції – “Соловейко” і “Буковинська коломийка”, очевидно у виконанні того оркестру, який акомпанував Володимиру Луціву.
Ще один альбом Володимира Луціва – “Українські та неаполітанські пісні”. Той самий американський лейбл “Хвилі Дністра”, ті самі (70-ті) роки. В якості бек-вокалістки – Леся Луців (меццо-сопрано), дружина співака. В ролі аранжувальника і музичного директора виступив музикант польського походження Стів Норберт, запис здійснено в Лондоні у супроводі його камерного оркестру. Очевидно, що він має відношення й до попередньої платівки (“Серця у пісні обнялися”), в мене склалося враження, що всі треки були записані за одну сесію. На першому боці чуємо три пісні українських радянських композиторів В.Шаповаленка та В.Михайлюка (автора “Черемшини”), а саме: “Жовта квітка”, “Верба” і “Пісня про вівчаря”. Я не знайшов інформації про те, хто їх виконував в Україні, і не факт, що їх хтось у нас записував, тому виконання Володимира Луціва є надзвичайно цінним. Далі йде “Повстанське танго” (“За вікном сніг”), написане учасницями українського націоналістичного підпілля Мартою Пашницькою та Ольгою Ільків (остання була зв’язковою Романа Шухевича), і замикає першу сторону “Етюд на бандурі і фортепіян” композитора Дювернуа у виконанні В.Луціва та С.Норберта (маестро Володимир був також талановитим бандуристом). А те, що я почув на другому боці платівки, перевернуло мій мозок, нічого подібного у вітчизняній музиці я не чув: україномовні версії п’яти італійських (неаполітанських) пісень, а саме – “Ти моє сонце”, “Санта Лючія”, “Вернись”, “Лагідні очі” і “О, Марі”. Українські тексти поетів М.Вереса, В.Коломійця, Г.Бойка та І.Гончаренка досить якісні, а теплий і яскравий тенор співака подав їх таким чином, що це виконання виявилось нічим не гіршим за оригінал.
Словом, надзвичайно класний і чудово аранжований альбом, особливо перша пісня – “Жовта квітка”, це один з найліричніших і найніжніших творів про кохання, що я чув у своєму житті.