На відміну від виконавців, жінок серед музикантів набагато менше, а серед композиторів їх взагалі обмаль. Історія японки Хіміко Кікучі – яскравий приклад того, що жінка може досягти великого успіху як інструменталіст, що виконує власні твори, та ще й в такому складному жанрі як джаз.
Хіміко Кікучі народилась 2 березня 1953 року в місті Сендай, префектура Міягі, острів Хонсю. З семи років почала займатися на класичному фортепіано, трохи пізніше засвоїла електро- і трубний орган. З 15-ти років стала вивчати композицію, в 17 під псевдонімом Fumiko Kikuchi записала платівку зі світовими хітами, граючи на електропіано. Далі молода і перспективна піаністка виграла кілька конкурсів і поїхала на гастролі в різні країни світу, в тому числі в США, Мексику та на Філіппіни, а після повернення до Японії стала працювати клавішницею в деяких рок- та поп-гуртах, записувалась з відомими співаками, у тому числі із зіркою тогочасної японської сцени Дзюнко Охасі. В 1975 р. Хіміко серйозно зацікавилась джазом і починає співпрацювати з кількома бендами цього напрямку, а в 1980 засновує власний гурт, з яким в тому ж році записує свій перший джазовий альбом “Don’t Be Stupid”. Всього за 13 років вона записала 9 студійних альбомів, з них 2 концептуальних – “Woman” (присвячений жіночій тематиці) та “Sevilla Breeze” (присвячений Іспанії), останній альбом “Beam” рахується саундтреком до фільму “Нові дружини якудзи”. Це був так званий “джаз-фьюжн”, на той час досить модерна і прогресивна музика, зовсім не схожа на класичний американський джаз часів “Серенади сонячної долини”. Більшість мелодій є відносно простими, без складних імпровізацій, їх зацінили не лише фанати джазової музики, а й любителі легкої інструменталки, оскільки їх ненапрягаючі мотиви швидко запам’ятовувались та ідеально підходили для релаксу. Назви треків свідчать про те, що авторка намагалася відобразити в своїй музиці враження від явищ природи, подій життя або просто свій емоційний стан (наприклад, “Бурхлива весна”, “Політ у місячному світлі”, “Синій космічний пил”, “Недільний ранок”, “Чайка та хмари”, “Піщана буря”, “Виклик хвиль”, “Шоколадна прогулянка”), один з творів вона присвятила своєму собаці породи бігль. Кікучі грала на акустичному та електричному піано і на різних видах синтезаторів, сама займалась аранжуванням, також в її композиціях присутня електрогітара (на якій грав її чоловік Масацугу Мацумото), серед інших інструментів чуємо часте використання саксофонів і поодинокі вкраплення тромбону, труби та інших духових в окремих треках деяких альбомів. Ну і звичайно не обійшлося без потужної ритм-секції – бас-гітари та ударних. Пані Хіміко також мала приємний голос і в одному з альбомів записала єдиний голосовий трек в своїй кар’єрі – пісню “Darling, I’m On Your Side” (“Коханий, я на твоєму боці”) з блюзовим вокалом. Після 1993 року джазменка перестає записуватись в студії і повністю зосереджується на концертній діяльності. Її 9 альбомів зайняли почесне місце в скарбниці японського і світового джазу, і на даний момент на фізичних носіях (вініл і CD) вони коштують недешево, але на щастя є інтернет.