Галина (Алісія) Андреадіс (дівоче прізвище Минаїв або Минаєва) – українська співачка (меццо-сопрано), яка жила й працювала в Аргентині і США. Народилася 17 вересня 1928 року в м. Запоріжжя. Нажаль жодної інформації про її життя в моєму рідному місті мені знайти не вдалося. Під час Другої світової війни Галина з батьками та двома сестрами емігрувала до Баварії. У 1949 році сім’я Минаєвих прибула на постійне проживання до Буенос-Айреса. В Аргентині Галина закінчила середню школу та одружилася з українцем Миколою Андреадісом. Вокальну освіту здобула в консерваторії Буенос-Айреса (1956 – 1960, клас Аманди Цетери). Уже у 1959 році співачка дебютувала у найбільшому оперному театрі Аргентини «Колон» (Teatro Colón). Виступала також на інших сценах країни – «Аргентино» (Ла Плата), «Рівера Індерте» (Кордова) та ін. Оскільки її ім’я нагадувало іспанське слово “gallina” (“курка”), виконавиця бере собі сценічне ім’я Алісія. У 1963 р. отримала почесне перше місце на державному конкурсі камерних співаків в Буенос-Айресі, у тому ж році разом з сім’єю переїхала на постійне проживання до США, де успішно продовжила свою співочу кар’єру. Її дебютний концерт у Північній Америці відбувся в одному з найпрестижніших концертних залів світу «Карнеґі Холл» (Нью-Йорк). В США Галина Андреадіс виступала в оперних театрах, а також як камерна співачка, була постійною учасницею Українського Оперного Ансамблю в Нью-Йорку під керівництвом Лева Рейнаровича, багато гастролювала по американському континенту. Мала також виступи в Західній Європі і Австралії. До військового перевороту кінця 70-х періодично навідувалась в Аргентину, де записувалась з Симфонічним оркестром Буенос-Айреса (диригент Антоніо Клопотовіч). Всього за свою кар’єру виконавиця записала 7 великих платівок і 1 маленьку (романси, оперні арії, народні та естрадні пісні), більшість творів були україномовними. Одна з цих платівок – “Alicia Andreadis Sings Ukrainian National Anthem And Other Ukrainian Solos And Duets” – вийшла у 1976 р. на лейблі “A Art Production Records” і є останньою в дискографії співачки. По суті це збірка, оскільки вона складається із записів різних років (1963, 1973 і 1976), старіші записи (1963-го) звучать на порядок гірше. Тут є романси “Коли розлучаються двоє” М. Лисенка, “Дивлюсь я на яснії зорі” К. Стеценка, “Жита” А. Гнатишина, “Розвійтеся з вітром” Я. Степового; пісні “Маки в полонині” Г. Гембери, “Любов моя” П. Майбороди, “І чого тікати” М. Колесси, “Вперед, друзі” Д. П’юрка (з досить патріотичним текстом на тему визволення України, актуальна і зараз), а також наш національний гімн “Ще не вмерла Україна”, “Заповіт” на вірш Т. Шевченка (музика К. Стеценка), аріозо Оксани “Ангел ночі” з опери “Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського, “Балада” Г. Майбороди (на козацьку тематику) і твір диригента Антоніо Клопотовіча (“Ми підемо”). Всі треки записані в Аргентині, в запису брали участь Симфонічний оркестр державного радіо Буенос-Айреса, Buenos Aires Characteristic Orchestra of A.P.O., піаніст Карлос Маллоєр, співачка Тамара Лихолай (сопрано), вокальний секстет Teatro Colón. Якби ця платівка потрапила до СРСР, із-за деяких творів нею би обов’язково зацікавився КГБ, а люди, які нею володіли, могли б мати великі неприємності. Це перший вініловий диск співачки, який я зміг дістати і власноручно оцифрувати. Публікується вперше в мережі.