Борис Дніпровий – український діаспорний співак, поет, композитор, театральний режисер, видавець платівок (в деяких джерелах вказується що він видав понад 30 релізів), жив і працював в Канаді. На платівках виходили пісні у виконанні співаків діаспори та України, а також у його власному. Одне з таких видань – “Два кольори” та інші українські пісні”, рік невідомий, скоріш за все друга половина 60-х. З 12-ти треків Борис Дніпровий виконує 7, серед них є як естрадна класика (“Два кольори”, “Очі волошкові”), так і менш відомі твори (“Карпатське танго” А. Кос-Анатольського); україномовні версії двох російських пісень – “Я кликав тебе” (в оригіналі “Сормовская лирическая” Б. Мокроусова, український текст написав дядько третього президента Олекса Ющенко) і “Журавлі” Вано Мураделі (укр. текст написав сам Б. Дніпровий), а також пісні, які я раніше ніколи не чув – “День згасав за горою” Б. Скорохода і “Заплети знов коси” В. Костенка. Щодо україномовних каверів російських пісень, то це була така мода, хоч і не дуже поширена – попри не зовсім добре ставлення до рос. мови і мінімальні контакти з московитською діаспорою, українці десь слухали ці пісні і навіть брали до свого репертуару, вставляючи власні тексти. Далі: канадська співачка Мирослава Вербицька співає “За вікном розцвів бузок” і “Що то значить любов”, крім цього є 2 записи співаків з України – “Черемшина” у виконанні Дмитра Гнатюка, якого на конверті чогось записали Миколою Кондратюком, і “Львівські дівчата” у виконанні сестер Байко. Останньою йде музично-літературна композиція “Над вечірнім Дніпром”: артистка Євгенія Чайка читає вірш Миколи Тихого на фоні виконання якимось хором пісні “Тихо над річкою”. Треки з вокалом Б. Дніпрового і М. Вербицької записані з Оркестром Тассі Пірлеа, аранжування і музичне керівництво – Мануель Бурнакі, запис відбувся на студії RCA Victor Recording Services в Монреалі, а платівка видана лейблом Lileya Recording. За якість звуку і звукорежисерську роботу впевнено ставлю вищий бал, два записи співаків з України ідеально підігнані під канадські, ніби вони записувалися в один час і в одній студії. Обкладинку оформив художник Петро Андрусишин. Оцифровка моя, публікується вперше в мережі.